САМОСТІЙНА МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ,

                                             СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИМОГИ.



      Творчий розвиток дитини є одним із пріоритетних завдань реформування системи освіти. Творчо спрямованій особистості притаманній активність у мисленні та діях, ініциативність, образна уява. Вона виявляє здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися і шукати шляхи розв’язання, отримувати задоволення від результату й від самого процесу творіння. Практичне використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий длсвід - через прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного мистецтва, і має різні форми роботи. Це, передусім, найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність.

Дитина з її особистим та індивідуальними особливостями - головний об’єкт уваги вихователя і музичного керівника, а весь процес навчання та виховання будується на основі їхньої співпраці й творчості з урахуванням вікових можливостей, зацікавлень кожного виховання, його музичних здібностей й успіхів, з повагою до будь-яких творчих проявів.
Своєрідність дитячої самостійної діяльності зумовлена власною ініціативою дитини, її бажанням звертатися до свого музичного та музично-рухового досвіду за різних життєвих обставин. Тому потрібно, нам дорослим, підтримувати щонайменшу активність малят, коли вони у вільний час пригадують знайомі співаночки, музичні забави, таночки; використовують в ігрових ситуаціях іграшкові музичні інструменти, звертаються до улюбленого муз. репертуару; ініціюють гру в музичне заняття, оркестр, театр, влаштовують у групі міні-концерти для дітей і ляльок; роблять перші творчі спроби - вигадують музично-ігрові образи та танцювальні рухи, виспівують власне ім’я, імпровізують мелодії та музикують на улюбленому дитячому інструменті, супроводжують ігри, казки, музичними піснями, рухами, тощо.

Дорослий спостерігає за дітьми й опосередковано впливає на них, створюючи сприйнятливі умови для самостійної діяльності.

Дитяче музикування характеризується тим, що дитина повинна сама орієнтуватися у музичній діяльності - зіграти на музичних інструментах, заспівати, станцювати, щось відтворити або уявити.

Емоційний досвід дитини збагачується завдяки звучанню гарних мелодій, що виконують дорослі, або діти, запис, перегляд мультфільмів, музичних передач, слухання казок у музичному супроводі, української народної музики, та інших народів, музичні твори класичної, вітчизняної і світової спадшини та сучасних, адресованих дітям.

Введення музики у щоденний побут дошкільнят потребує від нас, муз керівників, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо добору музики і застосування її у різних ситуаціях, доброго естетичного смаку і творчої вигадки.

Джерелом організації музично-освітньої діяльності дошкільнят є музичні заняття. Діти вивчають репертуар пісень, ігор, танків. Знання, збагачення досвіду, діти з занять переносять в самостійну діяльність. Тому бажано, щоб на заняттях провідними були атмосфера поваги до особистості кожної дитини, до її інтересів, думок про музику, заохочування до індивідуальної виразності виконавства, підтримка творчих проявів дітей.

Створення проблемних ситуацій морального вибору сприяє на особисте зростання дитини у процесі музичної діяльності. Наприклад: у танку - діти стають парами, хтось, виявляється, зайвим. Вихователь не поспішає втручатися - малі самі звернуть увагу на зайву дитину і знайдуть вихід: хтось утворить трійку замість пари, або "зайвий" здогадається взяти музичний інструмет і приєднається до муз. керівника, акомпануючи йому.

Муз. керівнику слід вдало використовувати й варіювати традиційні і нові методичні прийоми впливу. Так, класичну музику не варто тлумачити надто примітивно - краще давати загальне естетичне спрямування, щоб дитина мала змогуіндивідуально відчути і зрозуміти її. Сприймання фольклорних зразків дітьми забезпечується наближенням атмосфери музичними заняттями до народного побуту і традицій, поєднання у свідомості дошкільнят, культурного минульго з їх теперішнім досвідом. Музичний репертуар сучасних авторів слід асоціювати з нинішніми життєвими враженнями і почуттями дитини.

Всіляко використовувати позицію "разом з дітьми" особистим прикладом показуючи, як висловлюється особисте ставлення до муз. явища, зацікавити дітей музично-дидактичними іграми, сприяти активності у музично-рухових діях, співі, грі на музичних інструментах; діти повинні усвідомити: вони разом з дорослим захоплюються грою, водять хоровод, розважаються в рухливих забавах, співають, тощо.

Доцільно збирати дітей, як у групові заняття, так і підгрупами, і індивідуально.

Підгрупами старші дошкільнята можуть засвоювати українські танцювальні рухи - "хлопчики, дівчата". У різній віковій групі деякі пісні краще розучувати з окремою підгрупою молодшихабо старших дітей; індивідуально прослуховувати музику й відтворити її рухами вихованця, який тривалий час не відвідував садок, вдатися до спільного музикування зі здібною дитиною.

Бажано варіювати дитяче музичне сприймання, практикувати колективне та індивідуальне виконання пісень чи рухів, творчі завдання для дошкільнят, почергове виконавство дітей і дорослих, щоб малі не стомлювалися.

Особливо важливими орієнтирами для нас, муз. працівників є показники розвитку дітей у старшому дошкільному віці (діагностика) музичних здібностей.

              Якщо дитина виявляє активність:

1. У музично-естетичній атмосфері розваги і свята;
2. Вміє співпрацювати з дітьми й дорослими у процесі муз.діяльності;
3. Співвідносить індивідуальне муз.виконавство з виконавством інших;
4. Радіє з власних і інших муз. успіхів;
5. Дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими з культурно-мистецьких подій, можна сказати що дитина проявляє мистецьку активність.

Такі якості особистості успішно формуються в усіх видах музичної діяльності, в різних формах організації муз. виконання, особливо в муз. розвагах і святах, та в різних видах дитячої діяльності, особливо в ігоровій, де ми - дорослі, заохочуємо малят брати участь у парних іграх, супроводженою піснею, розігрувати дитячі пісеньки, драматизувати казки, ліпленні народної іграшки, читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесіди з дітьми, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянках, тощо.